Людмила Сухомлинова: Чи потрібна в епоху гаджетів особиста медична бібліотека лікаря?

На певному етапі життя кожній людині судилося звернути свій погляд у минуле і спробувати оцінити пройдений шлях з позицій сьогодення. Наприклад, професійний шлях з позицій нинішньої реальності. А реальність змушує говорити про становище лікаря в нашому мінливому суспільстві. Не вдаючись в довгі міркування, виділю три основні «касти» лікарів - не можу підібрати іншого визначення.

Інша каста - сучасні молоді лікарі, випускники медичних вузів, до яких, з легкої руки досвідчених колег, вже приліпилося визначення «недоучки». Причому, як не дивно, самі вони не заперечують з приводу такого визначення, адже спростування в публічному просторі відсутні.

Найскладніша - проміжна каста: найбільш неоднорідна, багато в чому суперечлива. На частку цих людей випали і негаразди, і досягнення перехідного періоду. Саме ці фахівці свого часу були навчені професії Вчителями - «совками». Їм випало не тільки жити в іншому інформаційному полі, але і працювати і спілкуватися в умовах інших міжособистісних відносин. Частина з них стали працювати в практичній медицині, частина, написавши дисертації, самі перетворилися в педагогів для майбутніх «недоучок». Чимала частина зовсім пішли з професії. Мені здається, саме тоді, під впливом об'єктивних обставин, стався розрив зв'язку поколінь вітчизняної медицини - здавалося б, непорушної. Наслідки очевидні і для лікарів, і для пацієнтів.

Чому я раптом вирішила про це заговорити? Стала переглядати книги за своєю та суміжної спеціальностями, які довелося перемістити на дачу через дефіцит території для їх зберігання в квартирі. Але розлучитися з ними не наважилася! Ось тоді і виникло питання, на який у мене немає відповіді. А чи є особиста медична бібліотека (КНИГИ!) У сучасних лікарів? Зрозуміло, я не говорю про лікарські династії, для них це питання риторичне. Але чи є в особистій бібліотеці сучасного лікаря саме монографії, цінність яких не зникає з роками, незважаючи на стрімкий розвиток науки і сучасні засоби комунікацій? І, взагалі, як часто в справжній відрізок часу пишуться і видаються справжні монографії, чи є в цьому необхідність? Або цілком достатньо просто витягувати на вимогу з віртуального простору фрагменти наукових розробок? Невже для практичної діяльності лікаря цілком достатньо мати безіменно розроблені стандарти і рекомендації, як керівництво до дії?

На фото - невелика ілюстрація, близька до теми. Імена, які стали легко забувати ...

Автор - Людмила Сухомлинова, з 1977 по 1993 завідувач відділенням реанімації в ГКБ №7 м Москви

А які книги ви ніколи не приберете зі своєї бібліотеки лікаря?

© Алла Астахова.Ru

Про сайт

Підписатися на щотижневу розсилку новин сайту

Facebook / Telegram / Twitter / VKontakte / Особисте здоров'я / Почитати